Пам`яті Анатолія Петровича Василенка

Зима та холод. Палата у лікарні. Маленький хлопчик. Худе тільце. Бліде обличчя і тіні під очима.

- Не можемо поставити діагноз, - каже лікар мамі. Розводить руками: - Учора були професори з нашого медичного інституту. Подивились хлопчика, аналізи. Все нормально, абсолютно здоровий. Але слабшає з кожним днем… Немов у п'ятирічного хлопця зник потяг до життя…

Мама, заливаючись сльозами, йде з лікарні. До зарплати ще далеко, на останні гроші купує яблука, мандарини, цукерки. У газетному кіоску - дві тоненькі книжки з картинками, про богатиря та про курочку. І ще дитячий журнал. …

Крапельниця, трубочка тягнеться до ледь помітної стрічечки вени. Книжки відкладені без інтересу, пальчики гортають сторінки журналу. Третя сторінка обкладинки з веселими коміксами. Про розумного та доброго робота, про його веселих друзів, хлопчиків і дівчаток, про собаку Булку. І про злих роботів, які викрадають доброго робота та відвозять у космос. А хлопчики і дівчатка на космічному кораблі летять слідом, рятувати металевого друга.

- Мамо, - хлопчик каже майже пошепки, - тут немає кінця…

- Це історія з продовженням, - мама гладить його по голові. - Продовження буде у наступному номері журналу.

- Коли? - Через місяць. Її душать сльози. Лікар сказав, що все вирішиться за тиждень - два.

Але щось вже зрушило у світі... Очі ковзають по тексту, розбирають літери.

- Це що за буква? Мама, почисти мандаринку.

…А у Києві живе ще зовсім молодий художник - тридцять років. Він малює дитячі комікси для журналів, веселі малюнки і карикатури. Він працюватиме ще багато років, даруючи людям щастя за допомогою пензлів, фарб, олівців і паперу. Лікуючи хвороби, врятовуючи долі, даруючи благополуччя та мир для всіх.

… Хлопчика виписують з лікарні за десять днів. Його не впізнати. Потім будуть наступні номери журналу, комікси з продовженням. Він навчиться читати. З того часу в його житті будуть книги, багато різних книг. Через три десятиліття інформаційні агенції світу повідомлять, що хлопчик, який давно подорослішав, зі своїми друзями висадився на Місяці і будує там базу, керуючи розумними роботами. …

Художник… Ніхто - ні він сам, ні все земне людство, - так і не дізнається, що він усе життя був звичайним чарівником. Якось вночі він назавжди піде до зірок. І там, серед галактик, буде створювати нові світи і планети, щасливі та благополучні.