Ночь и мороз. Стучу в окошко.
– Кто там? - испуганное бледное лицо девочки лет семи, блондинки, с голубыми глазами.
– Дракона вызывали?
Щелкает защелка форточки. Влетаю. Девочка зажигает ночную лампу. Рассматривает меня. Гребень на голове и спине, крылья и лапы, хвост.
– Какой ты маленький! А я хотела на тебе полетать!
- Не получится! Принцессам до достижения совершеннолетия запрещено летать.
– Я не принцесса. Просто девочка. Из первого «Б».
– Все девочки – принцессы, – говорю поучительно. - Через двенадцать лет я вернусь снова, и мы вдоволь полетаем.
Она хохочет:
– Я тогда стану большой, а ты такой маленький!
- Я становлюсь маленьким, только когда вылетаю принимать заказы на чудо от принцесс. Заказов много, поэтому «раздракониваюсь» на свои маленькие копии – чтобы успеть везде. Сейчас еще противовоздушная оборона работает… Чтобы меня не приняли за крылатую ракету или шахед, лучше иметь размеры поменьше.
Она смотрит на меня, любуясь.
– Давай перейдем к делу, – достаю из сумочки на ремне блокнот и карандаш. – Заказывай!
Записываю. Чтобы папа был жив, здоров и скорее вернулся домой с победой. Угу, защитный кокон для папы. И для всего папиного подразделения – дописываю лично от себя.
Чтобы мама, все бабушки и дедушки были здоровы. И младший братик тоже.
А еще кукла, косметический набор, смартфон.
- Где ты живешь? – спрашивает она, когда заказ уже принят.
- Представь, что смотришь на Землю сверху, из космоса. Вот голубой шарик Земли, вот вокруг него крутится по круговой орбите желтенькая Луна. А вот очень длинными орбитами летают вокруг Земли еще двенадцать планет-месяцев – ментальных, невидимых людям. На каждой из них живет свой год-зверь из старинного китайского календаря. Раз в двенадцать лет каждый из нас приближается к Земле в на своей маленькой луне. Мы стараемся принести с далеких звезд радость, счастье и исполнение желаний. А обратно в космос тащим на переработку всякий мусор – зло, войны и лишения.
– Красиво, – ее глаза светятся восхищением. - Похоже на большой цветок с Землей в средине. Так всегда было?
– Много тысяч лет назад разные народы решили отдать на двенадцать планет-лун своих священных животных. Китай – дал дракона, Египет – кошку, Индия – корову…
– А Украина?
– Украины тогда еще не было, но будущие украинцы здесь уже жили. Пахали землю. Казачествовали. А где ты видела казака без хорошего коня?
Получив заказ от девочки, лечу дальше. По маршруту, до ближайшего адреса.
Такой себе дядечка переселенец с Востока. Шестьдесят с крючочком.
Желания стандартны, ничего внеземного. Здоровье и счастье для себя и своей семьи: жены, сына, его жены, мамы, тещи, для всех родных и близких.
Профессиональная реализация: издать, наконец, свои очередные книги, давно уже написанные.
Вести кружки по конструированию на станции юных техников.
Ну, и глобальное, куда без этого? Чтобы война закончилась долгим и продолжительным миром. Чтобы единая страна цвела и развивалась от вершин гор на западе до просторных степей на востоке, от северных лесов до теплого моря на юге. Счастье для всех. Всем есть место под Солнцем.
И снова я в полете.
Оперативный заказ. Солдат с фронта, проездом в Киеве, десятидневный отпуск домой. Идет, не торопясь по Крещатику, любуется огнями новогоднего города.
Перехожу на невидимый режим, аккуратно сажусь на его рюкзак.
- Эй, дружище, какие у тебя желания? - тихонько спрашиваю его почти в самое ухо.
Он не удивляется моему появлению - ждет чуда. Простого новогоднего чуда.
- Привет, дракон, - тоже шепотом говорит он, даже не поворачивая ко мне головы. – У меня простые желания. Чтобы эта гадина с северо-востока от нас всех отстала. Пусть убирается прочь в свою берлогу. Хочу, чтобы мама и папа не болели, чтобы были счастливы мои жена и дочь. Чтобы боевые побратимы были живы и здоровы, а те, кто был ранен – быстренько поправились. Простого человеческого счастья очень хочется, понимаешь?
…Звездная ночь. Миллионы драконов поднимаются с записанными желаниями от Земли до ментальной планеты Дракона. Впереди – целый год нашей работы. И очень хочется, чтобы самые горячие желания людей – конец войне, постоянный мир, здоровье каждому и счастье для всех были выполнены.
Будем работать.
* * *
Ніч і мороз. Стукаю у віконце.
- Хто там? - перелякане бліде обличчя дівчинки років семи, білявки, з блакитними очима.
- Дракона викликали?
Клацає засувка кватирки. Влітаю. Дівчинка запалює нічну лампу. Розглядає мене. Гребінець на голові та спині, крила й лапи, хвіст.
- Який ти маленький! А я хотіла на тобі політати!
- Не вийде! Принцесам до досягнення повноліття заборонено літати.
- Я не принцеса. Просто дівчинка. З першого «Б».
- Усі дівчатка - принцеси, - говорю повчально. - За дванадцять років я повернуся, і ми вдосталь політаємо.
Вона регоче:
- Я тоді стану великою, а ти такий маленький!
- Стаю маленьким, коли вилітаю приймати замовлення на дива від принцес. Замовлень багато, тому «роздраконююсь» на свої маленькі копії – щоб встигнути скрізь. Зараз ще протиповітряна оборона… Щоб мене не прийняли за крилату ракету чи «шахед».
Вона дивиться на мене, милуючись.
- Давай перейдемо до справи, - дістаю з сумочки на ремені блокнот та олівець. – Замовляй!
Записую. Щоб тато був живий, здоровий і скоріше повернувся додому з перемогою. Угу, захисний кокон для тата. І для всього татового підрозділу – дописую особисто від себе.
Щоб мама, всі бабусі та дідусі були здорові. І молодший братик також.
Лялька, косметичний набір, смартфон.
- Де ти живеш? - запитує вона, коли замовлення вже прийнято.
- Уяви, що дивишся на Землю зверху, з космосу. Ось блакитна кулька Землі, ось навколо неї крутиться по круговій орбіті жовтенький Місяць. А ось дуже довгими орбітами літають навколо Землі ще дванадцять планет-місяців - ментальних, невидимих людям. На кожній із них живе свій рік-звір зі старовинного китайського календаря. Раз на дванадцять років кожен із нас наближається до Землі на своєму місяці. Ми намагаємося принести з далеких зірок радість, щастя та виконання бажань. А назад у космос тягаємо на переробку всяке сміття – зло, війни та поневіряння.
- Красиво, - її очі світяться захопленням. - Схоже на велику квітку з Землею в серединці. Так було завжди?
- Багато тисяч років тому різні народи вирішили віддати на дванадцять планет-місяців своїх священних тварин. Китай - дав дракона, Єгипет - кішку, Індія - корову… - А Україна? - України тоді ще не було, але майбутні українці тут уже мешкали. Орали землю. Козакували. А де ти бачила козака без доброго коня?
Отримавши замовлення від дівчини, лечу далі.
За маршрутом, до найближчої адреси.
Такий собі дядечко, переселенець зі Сходу. Шістдесят с крючочком. Бажання стандартні, нічого позаземного. Здоров`я і щастя для себе і своєї родини: дружини, сина, його дівчини, мами, тещі, для усіх рідних і близьких.
Професійна реалізація: видати, нарешті, свої чергові книги, давненько вже написані.
Вести гуртки з конструювання на станції юних техніків.
Ну, і глобальне, куди ж без цього? Щоб війна закінчилася довгим і тривалим миром. Щоб єдина країна квітла і розвивалася від вершин гір на заході до просторих степів на далекому сході, від північних лісів до теплого моря на півдні. Щастя для всіх. Всім є місце під Сонцем.
І знову в польоті. Оперативний заказ.
Солдат з фронту, проїздом у Києві, десятиденна відпустка додому. Йде, не поспішаючи Хрещатиком, милується вогнями новорічного міста.
Переходжу на невидимий режим, акуратно сідаю на його рюкзак.
- Егей, друже, які маєш бажання? - тихесенько запитую його майже у саме вухо.
Він не дивується моїй появі – чекає на диво. Просте новорічне диво.
- Привіт, драконе, - пошепки каже він, навіть не повертаючи до мене голови. – У мене прості бажання. Щоб ота падлюка з північного сходу від нас усіх відчепилася. Нехай забирається геть у свій барліг. Хочу, щоб мама і тато не хворіли, щоб були щасливі моя дружина і моя донечка. Щоб бойові побратими були живі і здорові, в ті хто поранений – швиденько видужали. Простого людського щастя хочеться, розумієш?
…Зоряна ніч. Мільйони драконів підіймаються з записаними бажаннями від Землі до ментальної планети Дракона. Попереду – цілий рік нашої роботи. І дуже хочеться, щоб найпалкіші бажання людей – кінець війні, сталий мир, здоров`я кожному і щастя для всіх було виконано.
Працюватимемо.
| 
